Підсумки-2020: як розвивався напрямок ВРХ в Ristone Holdings

Наближається кінець 2020-го року, який був багатий на випробування і виклики для аграрного сектору. Саме час повісті підсумки роботи і проаналізувати свої результати.

Вирощування ВРХ в Україні – завдання не з простих, і ми з року в рік спостерігаємо за скороченням поголів’я. У 2020-му ж році до всіх звичним проблем додалися ще коронавірус і земельна реформа, в очікуванні якої багато пайовиків припинили здавати свої землі в оренду, чим суттєво скоротили площі під вирощування кормових культур для ВРХ. Але наші господарства змогли впоратися з цими обставинами і знайшли шляхи збереження поголів’я і продуктивності.

Про виклики та результати 2020 го року ми поспілкувалися з координатором тваринницького напрямку у Ristone Holdings Олегом Ємцем.

Результати та виклики року

– Чи позначилися епідемія коронавірусу і карантин на діяльності господарств?

– Якщо говорити про статистику захворюваності, то нас епідемія торкнулася – коронавірусом перехворіло приблизно 20% співробітників. Але, на щастя, всі наші працівники перенесли хворобу в легкій формі, а також у нас не було передачі захворювання всередині колективу, як завдяки особливостям виробництва, так і завдяки відповідальності менеджерів і персоналу. У нас робота організована так, що кожен зайнятий своєю справою, працівники проводять багато часу на відкритому повітрі, немає концентрації людей в одному приміщенні. Крім того, ми завжди добре стежимо за дотриманням санітарних норм. Тому хвороба не поширювалася колективом, і робота йшла в штатному режимі.

– Як ви оцінюєте результати напрямку ВРХ в цьому році?

– Загалом позитивно, але, як завжди, хотілося б краще. Щоправда, є об’єктивні причини, чому не вийшло так, як хотіли. В цьому році ми зіткнулися із втратою площ під вирощування кормів, бо деякі пайовики відмовилися від продовження оренди через земельну реформу. А оскільки неможливо було технічно правильно заготовити корми на запланованій території, ми змушені були повністю або частково евакуювати поголів’я з ферм «Дружба-Казначеївка», «Приорілля», «Орільська», «Агроальянс». Причому ми не ліквідували тварин на м’ясо, а відібрали кращих і перевели на інші ферми. Звісно, такі зміни стали викликом і для приймаючої сторони – АФ ім. Горького і господарства «Чумаки», оскільки їм довелося утримувати в 2 рази більше тварин.

За підсумками року ми бачимо, що це рішення було раціональним, і в перспективі дозволить поліпшити наші показники, але результати цього року такі переформатування дещо занизили. По-перше, це додаткові витрати фінансового ресурсу, що в результаті занижує рентабельність виробництва. А з рентабельністю у вирощуванні великої рогатої худоби й так непросто. По-друге, в фермах-донорах умови утримання поступалися умовам в АФ Горького і «Чумаках», відповідно продуктивність корів там була нижчою. Після переходу на нові ферми ми зараз спостерігаємо підвищення продуктивності у корів, що однозначно плюс, але річну статистику продуктивності вони занизили. Всі останні роки ми стабільно нарощували показники продуктивності і в цьому році по агрофірмі ім. Горького ми планували вийти на показник в 10,5 тис. кг молока за лактацію, але через концентрацію господарств наші показники продуктивності залишилися приблизно на рівні минулого року – десь 9,5 тис. кг за лактацію на дійну корову. У «Чумаках» показники продуктивності на рівні 6,5-6,7 тис. кг.

– Як плануєте вирішувати проблему з заготівлею корму в майбутньому?

– Оптимізація заготівлі корму – це наразі наше головне завдання і пріоритет. Але ми вже почали працювати з цим викликом. Ми пробували збирати два врожаї з однієї території – спочатку сіємо жито, потім кукурудзу. Це трохи знижує поживність кормів, тому для дійних корів такий сінаж та силос не підходять, а от для молодняка цілком.

Крім того, в цьому році ми також посіяли нову траву Nutrifibre, яка адаптована до засух, має хорошу поживність. Незважаючи на дуже посушливе літо, вона у нас прижилася, і в зиму пішла в дуже хорошому стані, тому сподіваємося на хороші результати і за обсягом заготівлі і за поживністю в наступному році.

Взагалі, нам би хотілося відмовитися від додаткових джерел протеїну у вигляді шроту. Ми бачимо, що шрот дуже виріс в ціні: до 20 тис. грн за тонну на соєвий, і до 17 тис. грн на соняшниковий. Це зараз базовий протеїновий корм, який потрібен для продуктивності, але з такими цінами буде вкрай складно вийти в плюс у рентабельності.

Ми маємо намір сконцентрувати увагу на правильній заготівлі силосу і сінажу, щоб можна було забезпечити поголів’я необхідною поживністю тільки завдяки травам, і додатково використовувати концентрати на основі тієї ж кукурудзи, для забезпечення енергією.

– За даними Держстату в 2020-му році продовжується тенденція до скорочення поголів’я великої рогатої худоби в Україні. За останній рік поголів’я зменшилося на 6,1%. Як загальне скорочення поголів’я впливає на господарства холдингу?

– Однозначно виробництво молока в Україні скорочується, а ось його затребуваність не падає. Це видно і по тому, як ростуть закупівельні ціни на цю продукцію: ще в липні ціна за літр екстра-класу була 10,02 грн, а зараз – вже 11,30 грн. Для наших господарств це однозначно плюс, ми змогли адаптуватися до непростих умов українського ринку і отримуємо результат. Наприклад, в АФ ім. Горького в 2020-му навіть з урахуванням всіх складнощів, вимушеного збільшення стада, ми закінчимо рік з рентабельністю не менше 10-15%.

– Які показники продуктивності зараз в господарствах холдингу?

– Найвищі показники продуктивності у нас традиційно в АФ ім. Горького. До переведення стада з інших ферм ми отримували в середньому 31 л з дійної корови на добу. Після збільшення стада цей показник знизився до 27 л на добу. Але тут теж є цікавий нюанс. Так, під час утримання на фермі в Казначеївці ми отримували в середньому 20-21 л з голови на добу, але після переходу на нову ферму ті ж корови стали давати вже по 24-25 л. Це обумовлено більш комфортними умовами утримання, годування стало раціональнішим, менеджмент – більш технологічним, але найважливіше – правильне управління цими процесами: проведення щомісячних контрольних доїнь, які дали нам можливість застосовувати профілактичні заходи, пов’язані зі здоров’ям вимені, а не лікувати мастити. Також з’явилася можливість нормувати споживання дорогого продукту в годуванні – протеїну в балансі з енергією. Все в комплексі це дає можливість отримувати високі показники продуктивності. Тобто, хоча середній показник по фермі в цьому році трохи знизився, за фактом, загальна продуктивність зросла.

Також під час переходу на зимовий період продуктивність корів фізіологічно сильно падає, але ми по максимуму обійшли цю фізіологію і змогли зберегти продуктивність на рівні 26 літрів на добу на голову. І навіть це незначне зниження ми компенсуємо за рахунок підвищення жирності молока.

– Які вектори розвитку напрямку ВРХ бачите для господарств холдингу в 2021?

– У зв’язку із земельними питаннями дуже складно будувати плани на майбутнє. На наступний рік ми поки ставимо собі планку продуктивності на рівні 9-9,5 тис. кг за лактацію. Будемо працювати над оптимізацією кормової бази, підвищувати поживність і врожайність трав.

Практика цього року показала, що раціональніше не розпорошувати поголів’я кількома господарствами, а концентрувати його. У цьому напрямку ми будемо рухатися й надалі.