Наближається кінець 2020-го року, який був багатий на випробування і виклики для аграрного сектору. Саме час повісті підсумки роботи і проаналізувати свої результати.
Вирощування ВРХ в
Україні – завдання не з простих, і ми з року в рік спостерігаємо за скороченням
поголів’я. У 2020-му ж році до всіх звичним проблем додалися ще коронавірус і
земельна реформа, в очікуванні якої багато пайовиків припинили здавати свої
землі в оренду, чим суттєво скоротили площі під вирощування кормових культур
для ВРХ. Але наші господарства змогли впоратися з цими обставинами і знайшли
шляхи збереження поголів’я і продуктивності.
Про виклики та
результати 2020 го року ми поспілкувалися з координатором тваринницького напрямку
у Ristone Holdings Олегом Ємцем.
Результати та
виклики року
– Чи позначилися епідемія коронавірусу і карантин
на діяльності господарств?
– Якщо говорити про статистику захворюваності, то
нас епідемія торкнулася – коронавірусом перехворіло приблизно 20%
співробітників. Але, на щастя, всі наші працівники перенесли хворобу в легкій
формі, а також у нас не було передачі захворювання всередині колективу, як
завдяки особливостям виробництва, так і завдяки відповідальності менеджерів і
персоналу. У нас робота організована так, що кожен зайнятий своєю справою,
працівники проводять багато часу на відкритому повітрі, немає концентрації
людей в одному приміщенні. Крім того, ми завжди добре стежимо за дотриманням
санітарних норм. Тому хвороба не поширювалася колективом, і робота йшла в
штатному режимі.
– Як ви оцінюєте результати напрямку ВРХ в цьому
році?
– Загалом позитивно, але, як завжди, хотілося б
краще. Щоправда, є об’єктивні причини, чому не вийшло так, як хотіли. В цьому
році ми зіткнулися із втратою площ під вирощування кормів, бо деякі пайовики
відмовилися від продовження оренди через земельну реформу. А оскільки неможливо
було технічно правильно заготовити корми на запланованій території, ми змушені
були повністю або частково евакуювати поголів’я з ферм «Дружба-Казначеївка»,
«Приорілля», «Орільська», «Агроальянс». Причому ми не ліквідували тварин на
м’ясо, а відібрали кращих і перевели на інші ферми. Звісно, такі зміни стали
викликом і для приймаючої сторони – АФ ім. Горького і господарства «Чумаки»,
оскільки їм довелося утримувати в 2 рази більше тварин.
За підсумками року ми бачимо, що це рішення було
раціональним, і в перспективі дозволить поліпшити наші показники, але
результати цього року такі переформатування дещо занизили. По-перше, це
додаткові витрати фінансового ресурсу, що в результаті занижує рентабельність
виробництва. А з рентабельністю у вирощуванні великої рогатої худоби й так
непросто. По-друге, в фермах-донорах умови утримання поступалися умовам в АФ
Горького і «Чумаках», відповідно продуктивність корів там була нижчою. Після
переходу на нові ферми ми зараз спостерігаємо підвищення продуктивності у
корів, що однозначно плюс, але річну статистику продуктивності вони занизили.
Всі останні роки ми стабільно нарощували показники продуктивності і в цьому
році по агрофірмі ім. Горького ми планували вийти на показник в 10,5 тис. кг
молока за лактацію, але через концентрацію господарств наші показники
продуктивності залишилися приблизно на рівні минулого року – десь 9,5 тис. кг
за лактацію на дійну корову. У «Чумаках» показники продуктивності на рівні
6,5-6,7 тис. кг.
– Як плануєте вирішувати проблему з заготівлею
корму в майбутньому?
– Оптимізація заготівлі корму – це наразі наше
головне завдання і пріоритет. Але ми вже почали працювати з цим викликом. Ми
пробували збирати два врожаї з однієї території – спочатку сіємо жито, потім
кукурудзу. Це трохи знижує поживність кормів, тому для дійних корів такий сінаж
та силос не підходять, а от для молодняка цілком.
Крім того, в цьому році ми також посіяли нову
траву Nutrifibre, яка адаптована до засух, має хорошу поживність. Незважаючи на
дуже посушливе літо, вона у нас прижилася, і в зиму пішла в дуже хорошому
стані, тому сподіваємося на хороші результати і за обсягом заготівлі і за
поживністю в наступному році.
Взагалі, нам би хотілося відмовитися від
додаткових джерел протеїну у вигляді шроту. Ми бачимо, що шрот дуже виріс в
ціні: до 20 тис. грн за тонну на соєвий, і до 17 тис. грн на соняшниковий. Це
зараз базовий протеїновий корм, який потрібен для продуктивності, але з такими
цінами буде вкрай складно вийти в плюс у рентабельності.
Ми маємо намір сконцентрувати увагу на правильній
заготівлі силосу і сінажу, щоб можна було забезпечити поголів’я необхідною
поживністю тільки завдяки травам, і додатково використовувати концентрати на
основі тієї ж кукурудзи, для забезпечення енергією.
– За даними Держстату в 2020-му році продовжується
тенденція до скорочення поголів’я великої рогатої худоби в Україні. За останній
рік поголів’я зменшилося на 6,1%. Як загальне скорочення поголів’я впливає на
господарства холдингу?
– Однозначно виробництво молока в Україні
скорочується, а ось його затребуваність не падає. Це видно і по тому, як
ростуть закупівельні ціни на цю продукцію: ще в липні ціна за літр екстра-класу
була 10,02 грн, а зараз – вже 11,30 грн. Для наших господарств це однозначно
плюс, ми змогли адаптуватися до непростих умов українського ринку і отримуємо
результат. Наприклад, в АФ ім. Горького в 2020-му навіть з урахуванням всіх
складнощів, вимушеного збільшення стада, ми закінчимо рік з рентабельністю не
менше 10-15%.
– Які показники продуктивності зараз в
господарствах холдингу?
– Найвищі показники продуктивності у нас
традиційно в АФ ім. Горького. До переведення стада з інших ферм ми отримували в
середньому 31 л з дійної корови на добу. Після збільшення стада цей показник
знизився до 27 л на добу. Але тут теж є цікавий нюанс. Так, під час утримання
на фермі в Казначеївці ми отримували в середньому 20-21 л з голови на добу, але
після переходу на нову ферму ті ж корови стали давати вже по 24-25 л. Це
обумовлено більш комфортними умовами утримання, годування стало раціональнішим,
менеджмент – більш технологічним, але найважливіше – правильне управління цими
процесами: проведення щомісячних контрольних доїнь, які дали нам можливість
застосовувати профілактичні заходи, пов’язані зі здоров’ям вимені, а не
лікувати мастити. Також з’явилася можливість нормувати споживання дорогого
продукту в годуванні – протеїну в балансі з енергією. Все в комплексі це дає
можливість отримувати високі показники продуктивності. Тобто, хоча середній
показник по фермі в цьому році трохи знизився, за фактом, загальна
продуктивність зросла.
Також під час переходу на зимовий період
продуктивність корів фізіологічно сильно падає, але ми по максимуму обійшли цю
фізіологію і змогли зберегти продуктивність на рівні 26 літрів на добу на
голову. І навіть це незначне зниження ми компенсуємо за рахунок підвищення
жирності молока.
– Які вектори розвитку напрямку ВРХ бачите для
господарств холдингу в 2021?
– У зв’язку із земельними питаннями дуже складно
будувати плани на майбутнє. На наступний рік ми поки ставимо собі планку
продуктивності на рівні 9-9,5 тис. кг за лактацію. Будемо працювати над
оптимізацією кормової бази, підвищувати поживність і врожайність трав.
Практика цього року показала, що раціональніше не
розпорошувати поголів’я кількома господарствами, а концентрувати його. У цьому
напрямку ми будемо рухатися й надалі.