Вадим Нестеренко: «Економічні реалії цього року дозволили експортно-орієнтованим агрогосподарствам України з лишком перекрити втрати 2019 року»

Глава наглядової ради одного з найбільших агрохолдингів південного сходу України Ristone Holdings підвів фінансові підсумки сезону. За словами Вадима Нестеренка, економічні реалії цього року дозволили експортно-орієнтованим агрогосподарствам України з лишком перекрити втрати 2019 року, викликані несприятливим валютним курсом і, як це не дивно, хорошим урожаєм. Сьогодні саме час інвестувати в розвиток і готуватися до запуску ринку землі.

– Вадиме Григоровичу, поясніть – чим економічна ситуація нинішнього року для аграріїв відрізняється від минулорічної?

– Суть торішнього маркетингового сезону була в тому, що курс долару від весни до зими знизився з 28 до 24 гривень. Комусь може здатися, що здешевлення валюти – це дуже добре, але для бізнесу, пов’язаного з АПК, це абсолютно не так. Адже агробізнес витратну частину несе навесні, тобто за курсом 28, а урожай збирає і продає восени – за курсом 24, розраховуючись при цьому за залучені навесні фінансові ресурси.

Так, в 2019 році був хороший урожай, але закупівельні ціни і курс – низькі. І ми, розпродавши цей урожай, змогли виручити стільки, скільки вистачило лише на закриття весняних кредитів. Збитки наших агрогосподарств тільки на курсовій різниці склали близько 200 мільйонів гривень. І так званий «жировий запас» холдингу на нову посівну виявився надзвичайно низьким. Ця торішня проблема була не тільки у нас, вона торкнулася більшості аграріїв, причому чим більшим був обсяг реалізації, тим більшими збитки.

У цьому році ситуація змінилася кардинально. Ми навесні закупилися для посівної за курсом 24, а до моменту збору і початку реалізації врожаю курс піднявся до 28. Урожай в цьому році менший, ніж торішній, за деякими позиціями – на 20 і навіть на 30 відсотків, але за валовими показниками він вищий за середній і ціна його збалансована. Тому завдяки різниці курсу ми суттєво перекрили збитки 2019 року.

– Але всі експерти говорять про руйнівний вплив на економіку пандемії коронавірусу.

– Наприкінці 2019-го вона тільки починалася і істотного впливу на світову економіку надати не встигла. 2020-й же увесь пройшов під знаком пандемії, і це змусило ті країни, які є основним споживачем продукції українського АПК, більш активно поповнювати запаси продовольства, адже ніхто точно не знає, що буде з covid-19 завтра. Це у нас в Україні питання держрезерву і продовольчої безпеки мало кого цікавить, а грамотні уряди розвинених країн намагаються діяти на крок вперед. В результаті ці «коронавірусні закупівлі» підняли світові ціни на продовольство. На пшеницю вони зросли відсотків на 50, а на соняшник і соняшникову олію, можна сказати, в два рази. Плюс вдалий рух валютного курсу. Відповідно, доходи українських аграріїв у цьому році суттєво вищі, ніж планувалися і очікувалися.

Я не буду говорити зараз про передові агротехнології нашого Рістон холдингу, про хороше насіння, сучасну техніку – це само собою зрозуміле, це дало нам можливість зібрати урожай вище середнього рівня. І все ж, у цьому році, говорячи про фінансові результати, потрібно робити акцент саме на вдалому збігові обставин – це курс і закупівельні ціни.

– І ви в цілому задоволені фінансовими результатами цього року? Можете назвати якісь цифри?

– Сума факторів, про які я говорив вище, дала можливість Ristone Holdings отримати непоганий прибуток. Ми в цьому році навіть раніше обумовленого терміну погасили всі фінансові зобов’язання і перед постачальниками, і перед банками – це понад сто мільйонів гривень, які ми брали під закупівлю товарно-матеріальних ресурсів до посівної. На сьогоднішній день група Ristone Holdings також домовилася і про дострокове погашення 60 мільйонів гривень з існуючого кредитного ліміту в банку Агріколь. Користуючись нагодою, хочу висловити слова подяки банкам ПУМБ і Агріколь, які продемонстрували зважену і доброзичливу позицію, і з якими ми успішно співпрацюємо з питань фінансів.

В цілому, ми скорочуємо до кінця року кредитний портфель холдингу з 34 мільйонів доларів до 20 мільйонів. Тобто маємо позитивний баланс кредитних зобов’язань щодо обсягів товарної продукції. Адже товарні запаси наших агрогосподарств за цінами і курсом сьогоднішнього дня становлять приблизно мільярд гривень.

Ось тому нинішній рік для Ristone Holdings я називаю хорошим у фінансовому аспекті.

– Сьогодні багато українських підприємств з об’єктивних причин поставили на «стоп» програми розвитку та інвестицій. А як із цим справи у вас?

– На мій погляд, навпаки, сьогодні саме час інвестувати в розвиток і готуватися до запуску ринку землі. У нас не було жодного року з останніх п’ятнадцяти, коли холдинг б не ріс і не розвивався. А фінансові результати цього року дають нам можливість посилити цю роботу. Зокрема, десь до 5 мільйонів доларів господарства холдингу готуються інвестувати в придбання нової агротехніки – тракторів, комбайнів, обприскувачів і тому подібного.

– Які напрямки найбільш перспективні для інвестування?

– З точки зору економіки та зміни клімату у нас вже є такий проект – інвестуємо в розширення системи зрошення полів. Це дуже важливі і потрібні інвестиції. До речі, через мінливі погодні умови – потепління і скорочення опадів – займаємося зокрема і переглядом структури посівних площ в бік технічних культур. Ми довго трималися в рамках традиційних технологічних карт, які рекомендували віддавати під соняшник до 30% площ, але сьогодні через нові особливості клімату кукурудза і ячмінь не дають стійкого фінансового результату.

Також зараз деталізуємо і готуємо до реалізації разом з німецьким інвестором проект в сегменті свинарства, вартістю в кілька мільйонів євро. На мій погляд це теж перспективний напрямок. У нас плани щодо розширення свинарства на вивільнюваних площах молочних ферм на базі агрофірми «Дружба-Казначеївка».

– До речі про молочні ферми. І експерти, і аграрії в один голос говорять про низьку рентабельність галузі ВРХ в цілому, оскільки вона орієнтована на внутрішній ринок, що скорочується, і низьку платоспроможність населення.

– Це правда, галузь непроста. Ми вже приступили до реалізації проекту з оптимізації фінансових і трудовитрат на утримання ВРХ. У нас ферми тримають кілька господарств, ми ж плануємо зосередити цю галузь на двох базових господарствах – Агрофірма ім. Горького і «Чумаки». Для такого рішення є багато причин, крім уже названих, з’являється і проблема людського фактору. Ми, власне кажучи, тримали ці ферми відразу в декількох господарствах, щоб зберегти робочі місця для місцевих жителів. Але сьогодні питання гостро стоїть вже в іншій площині – важко знайти працівників, які бажають займатися цією важкою працею на фермах. Взагалі, нестача кваліфікованих робочих рук в селі стає серйозною довгостроковою тенденцією. Україна перетворюється на країну-донор для Заходу не тільки за природними, але і за трудовими ресурсами, відтік фахівців з села зростає. Не дарма ж нам так легко і швидко дали безвіз. Європі потрібні наші робочі руки. От саме орієнтуючись на всі ці політичні і економічні тенденції, ми і взяли курс на оптимізацію господарств холдингу. І, звичайно, готуємося до ринку землі. Упевнений, що в найближчі роки найголовніші інвестиції в український агросектор будуть саме в землю.

– І як ви готуєтеся?

– Насправді, принципово важливо – обробляєш ти власну землю або орендну. Ні, це звісно не про те, що ми якось неправильно ставимося до орендованої землі. Навпаки, екологічність господарювання та дбайливе ставлення до земельних ресурсів – це один із наріжних принципів Ristone Holdings. Але нерідкі випадки, коли ми системно вносимо добрива, якісно обробляємо землю – тобто несемо витрати, а пайовик після закінчення терміну договору забирає свою ділянку. І в такому випадку його доходи впродовж декількох наступних років – це наші вкладені в землю витрати. Ви ж розумієте, що для нас така ситуація і нелогічна, і нерозумна з точки зору економіки. Я переконаний, що будь-які інвестиції в землю повинні мати перед собою довгострокову перспективу.

– Як це буде на практиці?

– Як я собі уявляю цю ситуацію з відкриттям земельного ринку: серйозні банки формату ЄБРР і Світового Банку будуть відбирати серед аграрних холдингів надійних партнерів, відповідних банківським параметрам і досить жорстким вимогам. Такі партнери отримають фінансовий ресурс для придбання землі на зрозумілих умовах і під зрозумілий відсоток. Ми до таких переговорів готуємося і аргументовано розраховуємо на їхню успішність. Тоді господарства холдингу зможуть запропонувати своїм пайовикам привабливі умови викупу земельних наділів, маючи доступ до європейської кредитної лінії.

Що стосується будь-яких обмежень в законі про ринок землі, то маючи досвід роботи в Раді я впевнений, що нинішню редакцію ухвалили з політичною метою – збити збудження  невдоволення. А ближче до його запуску в закон неминуче внесуть зміни щодо максимального розміру земельних ділянок. Інакше це буде не ринок землі, а пародія на нього. У будь-якому випадку, до запуску земельного ринку потрібно серйозно готуватися, і для нашого холдингу це питання є пріоритетним.

– Ми знаємо, що на окремі підприємства Рістон холдингу в даний час здійснюється рейдерська атака. Це сильно позначилося на фінансових результатах року?

– Ні. Ви ж знаєте, що рейдерству піддався вузький сегмент холдингу – борошномельне і хлібне виробництво, орієнтовані на внутрішній ринок. Так вийшло, що фінансові проблеми з’явилися якраз у рейдерів – ціни на сировину істотно зросли, а ціни на продукцію переробки, по-перше, мають меншу можливість зростання, по-друге, сильно запізнюються за часом – з лагом у декілька місяців. Плюс до цього – загальне падіння попиту і скорочення продажів на внутрішньому продовольчому ринку. В рамках холдингу ми використовували внутрішні механізми перерозподілу сировини і фінансів. Це забезпечувало стабільність і ефективність підприємства. Поза холдингом двом окремим підприємствам доведеться заповзати в борги без перспективи повернення. Така сьогоднішня кон’юнктура ринку, і як це не парадоксально прозвучить, але тимчасова відсутність двох підприємств на даний момент навіть спрацювало холдингу в плюс. Звісно, ми обидва підприємства обов’язково повернемо, правові методи в нашій країні хоч повільно і з великим скрипом, але працюють. Але що мене по-справжньому турбує, так це побоювання реального сценарію, за яким рейдери перестануть дотувати збиткові для них захоплені підприємства і поріжуть їх на металобрухт. Якраз зараз ми активно і займаємося тим, щоб прискорити правові процедури, щоб рейдери не розграбували підприємства, в модернізацію яких холдинг вклав чималі кошти і вивів його в лідери Придніпров’я.